Вони були натхненні та яскраві, що відбивалося навіть у їхніх іменах. Розумник Червоний, який надихав усіх на перемогу. Синій — капітан команди з регбі, що вчив не перейматися поразками. Сором’язлива піаністка Біла — красуня з обличчям японської ляльки. Чорна — іронічна комедіантка-інтелектуалка. І невиразної барви Цкуру. П’ятеро шкільних друзів — мов п’ять пальців однієї руки. Серед них головний герой почувався щасливим. Адже він мав мрію. Та одного дня без пояснення причин друзі викреслили Цкуру зі свого життя…
Шістнадцять років він будував залізничні станції для інших, бо на тій єдиній, у рідному місті, його більше ніхто не чекав. Тепер він знайде їх, аби нарешті загоїти рану, що досі болить, аби завершити свою прощу, заповнити порожнечу всередині, змести пісок з руїн дружби. Аби дізнатися, що ж трапилося 16 років тому…
